Лофантанісовий або ганусовий(Agastache foeniculum) - багаторічна рослина родини Губоцвіті(Lamiaceae). Харчова, лікарська, медоносна і декоративна культура. Природний ареал лофанта анісового охоплює Середній Захід США, район Великих рівнин і Великих Озер від штату Вісконсин на північному сході до штату Колорадо на південному заході. Крім того, він зростає у прилеглих провінціях Канади - від Онтаріо на сході до Британської Колумбії на заході. Природні популяції цього виду нечисленні, втім, це компенсується чисельними штучними насадженнями.
За межами природного ареалу лофант вирощують у Середній Азії і на Далекому Сході, цей вид також інтродукований на Гавайських островах. Невеликі плантації цієї рослини існують у Молдові та Україні (на Кримському півострові).
Трав'яниста рослина заввишки 60-150 см, діаметр надземної частини може сягати 30-90 см. У молодих рослин корінь стрижневий, у дорослих підземні органи представлені косим кореневищем з мичкуватими корінцями завдовжки 10-15 см. Окремі корені можуть сягати 30 см при товщині 0,6 см, при цьому вони розгалужуються. Бруньки відновлення розташовуються на кореневищі на глибині близько 2 см, а також біля основи цьогорічних пагонів. Стебла після плодоношення відмирають, численні, прямостоячі, чотиригранні, залозисті. Листки серцеподібно-ланцетні, рідкозубчасті або городчасті, біля верхівки загострені, на нижньому боці повстисті, білувато-сірі, на верхньому вкриті численними ефірними залозками. Їм притаманний сильний ганусовий аромат.
Суцвіття — щільні, циліндричні колосся завдовжки 2-20 см, розташовані на осьових і бічних пагонах по 8-15 штук на кожному. Квітки двостатеві, двогубі, трубчасто-дзвоникуваті, синьо-бузкові або білі, без запаху.
Вид світлолюбний, відносно морозо- та посухостійкий. Віддає перевагу помірно зволоженим, добре дренованим, проникним та поживним ґрунтам з нейтральною реакцією середовища. Здатен переносити легкий затінок і пониження зимової температури до −20 °C. Типовими біотопами цього виду є прерії, підвищені відкриті ділянки в лісовому поясі, узбіччя полів.
Весняний розвиток рослин починається наприкінці лютого — на початку квітня, повне відмирання відбувається у листопаді. Бутонізація відбувається наприкінці травня, масове цвітіння триває з червня (у рослин першого року життя — з вересня) по жовтень. Цвітіння однієї особини триває 30-40 діб. В природі лофант ганусовий запилюється метеликами й колібрі, він також приваблює джмелів і бджіл, які збирають з нього багато нектару. Поновлюється насіннєвим та вегетативним способами.
В Європі та Азії лофант анісовий більш відомий як лікарська рослина. Діапазон його використання широкий, тому цей вид інколи називають «північним женьшенем». Препарати з цієї рослини мають заспокійливу, гіпотонічну, імуностимулюючу, жовчогінну, кровоочисну, бактеріо- та фунгістатичну дію. Їх застосовують для лікування нервових і серцево-судинних захворювань, зокрема безсоння, головного болю, загального нервового збудження, вегетативно-судинної дистонії, стенокардії, атеросклерозу, гіпертонії. Особливо лофант популярний в китайській та японській медицині. Окрім хвороб терапевтичного напрямку, в китайській медицині його успішно використовують як протираковий засіб.
Настої з лофанту застосовують для лікування гострих вірусних респіраторних захворювань, пневмонії і бронхіальної астми у дітей та осіб похилого віку. Інгаляції та полоскання застосовують при ангінах, тонзилітах, вони дають надійніший ефект, ніж відомі препарати. Також настоями лікують порушення роботи підшлункової залози, печінки, передміхурової залози. Настій стимулює травлення, посилює апетит, ефективний при атонії кишківника, що супроводжується закрепами, а також застійних явищах в жовчному міхурі і жовчовивідних шляхах. В тібетській медицині наземну частину лофанту використовують, як засіб для лікування гастриту, розладів шлунку, гепатитів.
Препарати з цієї рослини ефективні при гінекологічних захворюваннях, вони відновлюють сили після пологів і стимулюють молокоутворення у годуючих жінок. Споживання в їжу молодих листків лофанту сприяє ефективному лікуванню простатиту.
Свіже або сушене листя лофанта використовують для лікувально-оздоровчих ванн, які призначають при ревматизмі, невралгії та шкірних захворюваннях, наприклад, себореї. Настій лофанту корисно додавати під час купання немовлят. Вони стають спокійнішими, шкіра не піддається грибковим захворюванням. Ванни з лофанту корисні не тільки для дітей, а й для літніх та ослаблених людей. Препарати з лофанта ганусового зміцнюють коріння волосся і стимулюють його ріст, зберігають молодість шкіри, розгладжуючи зморшки, забезпечуючи шкірі гладкість і пружність.
На додаток ця рослина здатна гальмувати процеси старіння, виводити шкідливі речовини, що накопичуються в організмі: радіонукліди, важкі метали тощо. В Білорусі в діагностичному центрі лікарських препаратів з трави лофанту виготовляють препарат, що має імуностимулюючі властивості та здатність виводити з організму радіонукліди. Щоденне споживання чаю з лофанту ганусовго поповнює запаси хрому в організмі.І ще одна важлива цінність лофанту — це наявність у ньому фітонцидів. Ефірна олія лофанту виявилася дуже ефективною для санації повітря приміщень. А ще гілки лофанту дуже корисно додавати до віників, що застосовують у лазнях. Це дасть можливість оздоровити шкіру.
Лофант може прикрасити парки і сквери, подвір'я і балкони. Він росте навіть у кімнаті. Ця рослина добре очищає повітря від патогенної мікрофлори і техногенних забруднень. Селекціонерами виведено декілька сортів, серед них є й українські — 'Білий лелека' та 'Синій велетень', відповідно, з білими та синіми квітками.
На своїй батьківщині лофант анісовий відомий перш за все як чудовий медонос, з якого бджоли виробляють велику кількість запашного меду, в ароматі якого відчутні ганусові ноти. З цією метою його часто насаджують поблизу пасік. Під час цвітіння лофанту на одному квадратному метрі інтенсивно працюють 30-50 бджіл. На відміну від інших медоносів лофант виділяє нектар протягом цілого дня за любої погоди. Період його цвітіння триває 3-4 місяці. За своєю медопродуктивністю ця рослина перевищує білу акацію.
