Конвалія травнева (Convallaria majalis Rosea) - в народі конвалію травневу називають: конвалія звичайна, любка, заячі вуха.
Цетрав’яниста багаторічна рослина родини лілійних, заввишки 20-30 см. Має довге повзуче розгалужене кореневище, від якого виростає вверх квітконосне стебло прямостояче, голе, безлисте висотою до 20-30см, коротше за листки. Листки(їх 2, рідше 1 або 3) прикореневі видовженоланцетні або еліптично-ланцетні, загострені, звужені в черешок. Квітки дзвониковидні, білі, запашні, в однобічній 6-10-квіток у пониклій китиці. Плід – червона куляста ягода. Цвіте у квітніні-червні. Запах слабкий. Смак не визначається.

Поширення
Конвалія росте по всій Україні у світлих мішаних і листяних лісах, тінистих місцях, в зарощах; в степовій зоні зустрічаються рідко, переважно в долинах річок. Конвалія надає перевагу середньозволоженим місцям проростання, але поодиноко зустрічається і в більш широкому екологічному діапазоні – від лугово-степового до болотяно- лугового ступеня вологості. Відношення рослини до світу різне в різних частинах ареалау. В північній частині конвалія світлолюбива рослина, що зустрічається головним чином на відкритих місцях. На півдні конвалія більш тіньопереносима, росте при освітленості, що складає лиш 1,7% фізіологічно активної радіації.

Землі, на яких проростає конвалія варіюють від сильно підзолистих до темно-каштанових і торф’яно-болотяних. Конвалія – помірний або слабкий ацидофіл, що проростає на грунтах при pH від 3,5 до 9. Найкращого розвитку рослина на нейтральних і слаболужних грунтах. Рослина надає перевагу збагаченим грунтам, на бідних грунтах її кількість проростання різко знижується.

Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують три види сировини: свіжі й сушені квітки (Flores Convallariae), які збирають і сушать або цілими суцвіттями або окремо, листя(Folia Convallariae) і всю надземну частину, або траву(Herba Convallariae).Збір проводять тільки в суху погоду. Квітки як і траву, заготовляютьна початку цвітіння рослини. Суцвіття рекомендується зрізувати якнайближче до нижньої квітки, а траву на рівні нижніх плівкових листків (3-5 см від поверхні грунту). Забороняєтьсяобривати чи витягувати рослини, бо вони при цьому гинуть. Пожовклі квітки збирати не можна.Збирати листя починають за 1-2 тижні до початку цвітіння рослини, а закінчують, коли рослини відцвітуть. Щоб зберегти плантації конвалії, необхідно залишати незайманим не менше однієї рослини на 1 , а також суворо слідкувати, щоб при зборі рослини не обривали, а зрізали. Повторні заготівки на даній плантації допускаються не ранішше ніж через 3-4 роки. Зрізані рослини сладають у корзини чи мішки з тонкої тканини і негайно доставляють на сушку.
Сушити сировину треба в затінку, розкладаючи її дуже тонким шаром і час від часу перемішуючи. Штучне сушіння проводять при температурі 50-60º. Траву і листя розкладають на стелажах із сітки тонким шаром (в 1-2 рослини). Якщо немає спеціальних сушилок можна проводити сушку при відкритих вікнах чи з застосуванням притічно-витяжних вентиляторів, в іншому випадку сировина жовтіє і стає непридатною. В районах з теплим кліматом можна сушити конвалію на горищах з доброю вентиляцією.
Під час сушки траву і листя конвалії 1-2 рази перевертають. При сушінні суцвіття, щоб запобігти втраті сировини сітку стелажу накривають марлею чи іншою тонкою тканиною. Суцвіття розкладають шаром товщиною не більше 1 см і не перевертають сировину, щоб не подрібнити її. Кінець сушіння визначають по ламкості черешків листків і квітконосіїв.
Висушену траву, листя і суцвіття конвалії очищають від пожовклих і потемнілих частин і сторонніх домішок, пакують у паперові мішки чи мішки з тканини і доставляють на заготовчі пункти (чи склади), де проводять переупаковку сировини у відповідності з нормами.
Відповідно нормам ДФX, сировина конвалії являє собою листя, окремо і попарно з’єднані (рідше по 3), овально-ланцетовидні чи подовгувато-еліптичні, до верхушки загострені, цільнокраї, голі, з дуговидним жилкуванням; черешки часто жовтуваті. Довжина листка 10-12 см, ширина 3-8 см.
Квіти (суцвіття) являють собою світло-зелені квітконосні стебла, що закінчуються однобічною в’ялою кистю з 5-10 (20) пониклими жовтувато-білими квітами(інколи з сіруватим відтінком). Квіти на зігнутих квітконіжках, що виходять із пазух приквіток. Суцвіття просте, віночковидне, дзвониковидне, з 6 зкбчиками. Тичинок 6, на коротких нитках; зав’язь верхня. Запах сировини слабкий.